ДВА МОТИВИ
    І. Лемківський
        Юр.Кртичаку
Ой туга, туга, як без друга,
Без доброго, без клятого.
І кожну нічку пугач пуга,
Мов радується втратою.
Моєю втратою, моєю.
Звичайно ж, не пугачою.
Я під вістовою зорею
Йому сльозою сплачую.
Ой смутки, смутки, моя нене,
Заквітли попід віями,
Де не було ніколи темно,
Хоч ще й півні не піяли.
А нині, нене, мимо зору
Все віється з пересміхом.
Мов камінь, котяться по звору
Мої літа-перезвуки.

За містом вже зима, вже паморозь не тане,
відЛовлює сліди... ВідНовлюймо ж сліди:
торішні і ще ті, які колишнє-давнє
забрало назавжди, сховало назавжди.
За містом вже зима, повітря серебріє,
і міниться, і грає-виграє
не спомином лишень, а й іскрою надії,
яка чомусь ще є, на-все-про-все ще є.
За містом вже зима, відлуння лунам служить:
то м’ячиком скік-скік, то сонячним зайчам.
А пересварка лун - найбільша їхня дружба,
веселих лун-приблуд, поважних лун-прочан.
За містом вже зима, відтінки перебродять,
той - в розум увійшов, той - вийшов із ума.

Ще незабутній персонаж Достоєвського Смердяков, неус­ві­дом­­ле­ний прото-пост­­мо­дерніст, він же предтеча сучасної інфан­тильно-колек­тивіст­сь­кої свідомости, з люциперівськими, однак, обертонами стверджував, що в усіх книжках (передусім, художніх, звичайно) «неправда написана».

Не лише широкому загалу, а й фахівцям-літературознавцям у Польщі і в Україні ім'я Юзефа Лободовського донедавна було майже невідомим, оскільки і в соціалістичній Польщі, а тим більше в совєтській Україні його творчість була забороненою.