Володимир ЗАТУЛИВІТЕР

Сірого морозяного дня на Водохреща Козацький шпиль Канівських глиняних гір схоронив у собі тіло слобожанського козака Володимира Затуливітра. Один місяць і 9 днів не дожив він до свого 59-го дня народження.

...Тяжка тобі любов? Г-га!.. Навіщо ж ти ось тут траву толочиш? Світло вечірніх пейзажів крадеш очима, юшку о чебреці сьорбаєш? Живе-еш навіщо? Бо пустили в світ і забули тебе напоумити, макогона бородатого. Оце жити можна абияк. Як м’ясо росте й кістяк тримає. А любить... Любить мусить бути трудно.

Пошито мені, Боже, світ,
не знявши мірки з очей.

Пошито, Боже, мені мене,
не знявши мірки з душі.

Пошито, Боже, мені роботу,
не знявши мірку з долонь.

Пошито, Боже, мені Слово,
не знявши мірки з України.

Стрічка новин

Подписаться на RSS

Останні коментарі

  • До статті: Прихильники Ганни Герман звинуватили організаторів рейтингу Facebook у фальсифікації
  • До статті: Ліна Костенко про життя душі на всіх порогах смислу
  • До статті: Як українські письменники за літературну збірну грали
  • До статті: Знаки поетичних поколінь у найновішій українській поезії
  • До статті: Володимир РУТКІВСЬКИЙ: «Байдужість стала нашою національною рисою через втрату орієнтирів, в основі яких лежать християнські цінності»