Проза
Каїн
Автор: Данило МОКРИК
Вперше її мобільний дзвонить о 6:32 ранку. Принаймні, саме такий час показує годинник, коли різка поліфонічна мелодія вривається тобі у вуха, приникає в центр твого мозку і влаштовує там вибух, ударна хвиля від якого виштовхує тебе з в’язкого болота похмільного сну і виносить назад у реальність.
Голос у твоїй голові каже: «Спи».
Голос каже: «Виключи телефон, розбий його, викинь його з вікна».
Вона розплющує очі лише після того, як ти підносиш мобільний мало не до самог...
Медитації в хаті з вікном на захід сонця
Автор: Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ
(фрагмент)
...тут він справді вдома; тут колись закопана його пуповина, якою прив’язано до світу скороминуще тлінне тіло – поміж цими гінкими сливками-дичками, котрі ростуть довкола – і попід дерев’яною батьківською хатою, обкладеною червоною цеглою, і в їхньому просторому садку, й за старим глиняним хлівом, уздовж огорожі над дорогою, і далі до межі, і за межею; навесні, тільки-но сходять зчорнілі, виснажені примхливим березнем сніги, і земля, пригріта першими веснян...
Вісник. Радіоп’єса
Автор: Любов ГОЛОТА
Далекий, моторошний шум: вітер, рух машин мокрою асфальтовою дорогою, скрип старих дерев, скрик опівнічного птаха, покашлювання, стогін, низькі чоловічі і високі жіночі голоси переплітаються, але слів неможливо вичленувати із їхніх діалогів – все ніби залите водою, розвіяне вітром, розмите туманом… Виразні лише стукіт в двері і брязкіт розбитих протягом віконниць…
КЛАСИК: Невже це все?! Тлінь і хаос – все, що зосталось?! Першими вмерли слова, в яких я хотів сховатися ві...
Летіла зозулька
Автор: Віра КИТАЙГОРОДСЬКА
I
- Мой Власію, чуєш, прийди завтра до склепу, маю щось сказати.
– Та кажи вже.
– Річка шумить, на той бік не всьо вчуєш.
– Та я перейду воду.
– Та ж застудися, будеш цілу зиму хворіти. Приходь завтра.
– Чо він хоче, той Жмундук, – питає Власія Юстина, його жінка після вмерлої за пологів Катріни.
– Ади, каже, що може через воду говорити. Шумно на завальцях, піду завтра до склепу, там він має щось казати.
–...
Листи з-поза дзеркала
Автор: Володимир КАШКА
Причастя болем і ніжністю
Шлях поза дзеркало – це шлях тих, хто не просто потребує віри для замирення і для рівноваги із днем сьогоднішнім. Це потреба іншого характеру, викликана необхідністю осмислити себе для вічності і вмістити вічність у собі.
Володимир Кашка,
роман «Житло»
Цикл поезій у прозі «Листи з-поза дзеркала», безсумнівно, унікальне явище в новітній українській літературі, аналогів якому фактично немає . Саме ві...
Сонечко моє, чорне й волохате
Автор: Володимир ДАНИЛЕНКО
(Уривок з повісті)
ВЕРБА АЯ
Хто б міг подумати, що через три роки безробіття мій батько знайде нарешті роботу, за яку йому будуть платити пристойні гроші? Хоча знайшов він її не сам, а напитала баба Соля. Звати мого батька Євген Луньо. Він – піаніст, музикант не від світу цього, як любить казати мама. Хоча баба Соля в таких випадках не забуває її вщіпнути:
– Лільо, про що ти говориш? У нього розум п’ятирічної дитини.
Ліля – це моя мама. Вон...
Посаг для приречених
Автор: Мирослав ЛАЗАРУК
(Фрагмент з роману)
Автоматні черги заіржали з південного заходу, себто від Яблунова, проте лунали негусто, так, ніби перемовлялося пару коней удосвіта над Пістинькою. Раптом їм відповіли поодинокі сухі, мов перестуджені, постріли. Скоріш за все, відстрілювалося двоє чи троє партизанів, економлячи набої. Небавом і вони вщухли, мов розчинилися в насиченому порохом повітрі. Тільки скоростріли ще завзятіше то стрекотали, то витьохкували, навіваючи у Парасчиному серці таку болісну трив...
Карате
Автор: В’ячеслав ШНАЙДЕР
В дитинстві я був фізично не слабкий, не сильний, – середній, і відзначався надзвичайною мордобійною стурбованістю. Цю стурбованість (разом із сексуальною) я проніс через всю свою юність, несу і зараз. Думаю, що для мужчини це нормально – тільки не в таких дозах, як це охопило мене в мої юнацькі роки.
І все це почалося з батька. В дитинстві він пошкодив ногу і накульгував, що не заважало йому бути дружинником і брати участь у різних міліцейських бійках. Батько по-своєму розумівс...
...Бо мені цього дуже хочеться
Автор: Вероніка П’ЯТНИЦЬКА
Одного разу я прокинулась рано вранці і зрозуміла, що не хочу більше жити зі старим дідом... Моє життя мене зовсім не тішило. Я віддавала свою молодість і красу сивому, товстому чоловікові, який був старший за моїх батьків.
Мої однокласники всі були вже одружені або зустрічалися зі своїми однолітками, лише я потрапила в таку халепу.
Спочатку це все мене інтригувало і мені подобалося жити з досвідченим і розумним чоловіком, але згодом я зрозуміла, що він мене лише викор...
Там, де ніколи
Автор: Любов ГОЛОТА
На самому денці останньої лютневої ночі приснилося чи привиділося Петруні Пороші, що грає вона на сопілці-джоломії і мовби аж димком закуріло з цівки, начебто аж вогник означився – синюватий, прозорий… Не відчуваючи страху, Пороша глянула крізь той вогник на свої груди і побачила відкрите для її очей серце, а у ньому, голому-голісінькому, чотири сиві кубельця: з трави, зі снігу, з пилу дорожнього, із солом’яного попільцю…Задивилася на те, що зі снігу, мов навіяло його з двору, де посіріла, на...
![[Re.]-magazine | твоя щоденна доза культури](http://www.re-mag.com.ua/images/Re-but.gif "[Re.]-magazine | твоя щоденна доза культури"){kind=small}
