Останні коментарі

pol3

Добрий день, пане Михайле! Сьогодні вдень слухала чудову передачу про поезію Валерія Гужви, про якого Ви розповідали і знайомили разом з пані Короненко нас із творчістю пана Валерія. На одному диханні прослухала чудові вірші. І вони викликали сильні почуття. На жаль, я не наважилася вийти в прямий ефір, щоб напряму подякувати поетові за його вірші. Прийшовши на роботу, спробувала залишити повідомлення на сторіночці з інтерв`ю з паном Валерієм. Але увійти на форум не вийшло. Зате пощастило зареєструватися в "Українській літературній газеті". Тому, користуючись нагодою ще раз подякувати за Вашу передачу з Валерієм Гужвою, хочу також викласти свого листа. Бо, як знаєте, від надлишку серця говорять вуста. Не можу мовчати. 

 "Добрий день! Хочу подякувати панові Валерієві Гужві за вірші, які прозвучали сьогодні по Українському радіо (канал «Культура»). Ці вірші залишили одночасно й тепле враження, й  у той же час відчуття того, що нація потребує своїх проводирів, які б нагадували людям, що ми — народ із славним минулим, що нам є чим пишатися. 

Слухаючи вірші пана Валерія, я відчувала внутрішнє захоплення, тому що саме таке відчуття справжності я  відчувала свого часу від епіфаній Іманта Зієдоніса; від поезії Євгена Плужника, від статей Павла Мовчана, коли, ще   працюючи коректором, вичитувала їх у газеті «Літературна Україна». Пройшли від того часу роки. І боляче усвідомлювати, що українці, як писав колись Тарас Шевченко про себе самого і своїх братів і сестер,— «… розлізлися межи людьми, мов мишенята…»

Та от тільки світи їх зустріли далекі — Америка, Італія, Польща, Чехія —  наші люди заробляють там копійку, бо на своїй землі не годні себе й дітей прогодувати.  

Боляче, що через бідність та й вікове відчуття меншовартісності ми почуваємо себе людьми другого сорту. І саме поезія Валерія Гужви будить в українцеві почуття власної гідності. Що не такий ти вже убогий, зневажений. Якщо сини твого народу здатні творити подібні глибокі поезії,  з глибокими ж думками. Думками, які кличуть прокидатися і усвідомлювати себе українцями. І нема чого соромитися, що ти українець. Просто нарешті починай   вивчати рідну мову і заміни гіркий висміяний ким тільки не лінь суржик  — заміни  цей мерзотний суржик на нашу красиву повну гідності і повну доброти мову. Дякую пану Валерієві за його поетичні рядки, а також за сам канал «Культура», який багато робить для того, щоб українці почали цікавитися своїм минулим, пишатися своїми предками і починати усвідомлювати себе нацією".