• warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • warning: preg_match() [function.preg-match]: Compilation failed: disallowed Unicode code point (>= 0xd800 && <= 0xdfff) at offset 1811 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/ctools/includes/cleanstring.inc on line 157.
  • user warning: You have an error in your SQL syntax; check the manual that corresponds to your MySQL server version for the right syntax to use near '<> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 ) count_alias' at line 3 query: SELECT COUNT(*) FROM (SELECT title FROM comments comments WHERE .status <> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 ) count_alias in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/views/includes/view.inc on line 745.
  • user warning: You have an error in your SQL syntax; check the manual that corresponds to your MySQL server version for the right syntax to use near '<> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 LIMIT 0, 5' at line 4 query: SELECT title, 'comments_recent:block' AS view_name FROM comments comments WHERE .status <> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 LIMIT 0, 5 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/views/includes/view.inc on line 771.

Леонід ТОМА, 29 вересня 2014

«Тоді, коли писалися ці рядки, я не міг навіть уявити собі, що справжня боротьба за право публічно вживати українське слово розгорнеться в Українській незалежній державі, – зазначає автор у передмові. – Тим більше не міг уявити ( як і всі ми – Л.Т.), що сьогодні  зустрінемось з відкритою агресією путінської Росії, яка відторгнула в України Крим і розв’язала війну на південному сході України. І це сталося не тільки тому, що агресивна суть Москви завжди була спрямована проти України. Саме Шевченко поставив точний діагноз тодішньому суспільству, який точно наклався на ситуацію нинішню.

 

Україно! Україно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі,

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені! Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!


«Чому я повинен починати кожен день з новин із цієї України?», – обурюється друг. «Кожен день вона проникає до нас в очі і вуха!». «Я не можу повірити, що Росія і Україна фактично ведуть війну одна проти одної»,– каже третій, – «це нагадує страшний сон.» «Ми, росіяни, всі сидимо у величезному театрі, де на сцені показують п’єсу «Україна». І неможливо піти з театру!» – жартує гірко третій.

Нещодавно показали чудовий випуск російських новин в дусі великого Гоголя:

«8 червня в Петербурзі на Невському проспекті був заарештований високопоставлений державний чиновник в непристойному вигляді. Він був з портфелем, але без штанів. Як потім з’ясувалося, це був глава апарату заступника мера. Його доставили до лікарні, де він, за словами лікарів, бурмотів у гарячці тільки одне слово: «Луганськ».


Мати вибивалася із сил, даючи йому «освіту», аби синочок не бідував, залишившись у селі, аби «вибився в люди». У воєнну й післявоєнну пору, як могла, дбала про матеріальне благополуччя. І синочок став тим, чим став… Підкаблучником.

Розкаяння прийшло до нього, та надто пізно, коли матері вже не стало.

Приплакав матір: і через тридцять літ вона його не відпускає. Мабуть, і до скону не відпустить, бо за зраду найсвятішого немає прощення.

Повість закінчується повчальним монологом:

«Чуєте? Ідіть до своїх матерів, як вони живі. Ідіть, їдьте, прилітайте, приповзайте немічні. Поки вони живі. Поки зможуть сказати: «Спасибі, сину. Дякую, дочко. Дякую, онучки»».

Анатолій ФЕДЬ, 22 вересня 2014

Замість прямої відповіді я почув таке:

-        Почему, деда, ты такой, а я такой? Не потому ли, что один из нас хочет больше жратвы, а другой меньше? Я хоть и имею вышку, это тебе не три класса и четыре коридора, хоть по философии и отлично, а что-то не пойму ХХІ века. Природа держит под семью замками свои секреты и только на закате жизни каждого из нас немножко приоткрывает занавесь человеческой драмы. Мне иногда удается заглянуть за кулисы: для передела мира избран отличныной путь. Никто другой – мы авторы и исполнители драмы ХХІ века.

Подумалось: філософе ти нещасний! Сьогодні, коли я пишу оці нотатки, звалена телевежа на Карачун-горі, добивають Миколаївську теплоелектростанцію. Планомірно здійснюється план по знищенню інфраструктури Донбасу. А ти про щось там, брат мій по ХХІ століттю.

Микола СЛАВИНСЬКИЙ, 17 вересня 2014

«Волинянин» сприймається і як художній твір із виразним документальним підгрунтям, і як мемуари, окрилені містким образним словом. Це своєрідний духовно-інтелектуальний сплав розхвильовує почуття й воднораз збурює думки, змушує працювати пам’ять. Книжка ще раз засвідчує: нині потрібне об’єктивне слово не лише про час, у якому живемо, а й про те, що передувало нашій добі, формувало її, вплелося в сучасність і як бажана, і як небажана спадщина. Про ще не далеку – радянську – минувшину оповідається жорстко, сухувато, мовби протокольно, завжди – без жодних загальників, зокрема й патріотичних. Письмо автора ощадливе, строге, вивірене. Конкретика яскравих епізодів, подробиці за подробицями – й вимальовуються переконливі сторінки буття, які дехто хотів би забути, безперечно, знаючи, що насправді історія нічого не забуває. Інша річ – прощає чи не прощає…

Григорій ШТОНЬ, 9 вересня 2014

 За більш як півтисячолітню історію свого «лету» від одного поетичного доробку до іншого, з однієї країни (спершу  Франції) до літературних квітувань держав і бездержавних етносів не лише романо-германського ареалу, рондель художньо мужнів. Спільним у ньому (крім, звісно, форми) залишався хіба потяг до трубадурської вишуканості, певного культурницького етикету, який, зокрема, вимагав орієнтованості на читача, скажемо по-тютюниківськи, грамотного. М.Боровко, щоправда, нас у цьому трохи підкореговує, вказуючи у передньому слові на цілком припустиму присутність у родослівній ронделю завезених у Францію челяддю королеви Анни  українських народних пісень. 

Павло ВОЛЬВАЧ, 8 вересня 2014

Читаючи Холодного, іноді виникає крамольна думка – а як же бути з деякими з тих, облавреачених і не дуже, заслужено оцінених і немилосердно перебільшених, «спілчанських» і «незалежних», старших і молодших, якщо поезія Холодного по справжньому вросте в українське культурне повітря? Декому доведеться потіснитися, а декому – й змаліти, факт. Хоча всі вони, певна річ, по життю значно порядніші від непорядного й неправильного Холодного. Чи самі себе такими вважають та інтерпретують. Є ж он один літературний «мастєр жізні», який навіть три холодильники на власній радянській кухні умудрився в постперебудовчих спогадах подати як символ особистої тихої боротьби з радвладою, як намагання відокремитися від «діянь режиму». Теплий унітаз наш борець до рівня протестної метафори не розгорнув, але ще має час продовжити мемуари...

Дмитро ЯНКО, 8 вересня 2014

Після смерті М. Т. Рильського скульптор О. Ковальов створив пам’ятники, які увічнюють незабутній образ поета, і встановлені в м. Києві та селі Романівка на Житомирщині. Нині всіх, хто відвідує Літературно-меморіальний музей поета в Києві і тих, хто збирається на щорічні свята поезії під назвою «Голосіївська осінь», першим зустрічає пам’ятник поетові.

Ігор КАЧУРОВСЬКИЙ

Київ, 25 листопада 1991 року

Федеративна Республіка Німеччини

 8000 Мюнхен, 81, Презіосаштрасе, 41

 Докторові філології п. Ігореві КАЧУРОВСЬКОМУ

 

 Вельмишановний пане Качуровський!

 Наше видавництво високо цінує Вашу предметну допомогу в підготовці Української Літературної Енциклопедії. Ваші пропозиції, зауваги редакція УЛЕ намагається врахувати якомога повніше. Просимо дати згоду на включення Вас до числа консультантів енциклопедії.

 Ілюстрація Руслана НАЙДИ
Олександр ХОМЕНКО, 2 вересня 2014

Українська подієвість з її радикалізмом крові, як і поезія Валерія Іллі, не потребує костюмованих історичних фільмів, тут побут по-євангельськи продовжується буттям, а вигнана з телевізії тиша надчасся (її відсутність там ще раз доводить, що будь-яка комунікація у суспільстві видовища є примусовим сценарієм) омиває хвилями інобуття, потойбіччя стовбур світового дерева. Того, на якому, за культовим рок-гуртом, повісився дід на ймення Мамай, аби воскреснути в жаскій готиці Іллєвого “Вставання з мертвих”:

Сергій ДЗЮБА, 2 вересня 2014

Звісно, хотілося б започаткувати міжнародний літературний фестиваль в Україні. Щоб він дійсно став престижним, і до нас радо приїжджали відомі поети (національна еліта!) з різних країн. 

Ігор КАЛИНЕЦЬ, 31 серпня 2014

Він був носієм любови. До багатьох. І в першу чергу до України, за яку боровся і страждав. Наша ненависть до зла була, може, надто абстрактною. Навіть до його носіїв: чекістів, прокурорів, прапорщиків та ін. – була не чітко визначеною, бо вони, на наш погляд, були також жертвами потворної тоталітарної тюремної машини. Любов була конкретна. Поіменна. “І хоча ненавиділи, були носіями любови”.

Тетяна КОНОНЧУК, 31 серпня 2014

ЗА МАТЕРІАЛАМИ НАУКОВИХ ЧИТАНЬ В АКАДЕМІЇ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ, ПРИСВЯЧЕНИХ ТВОРЧОСТІ А. ДІМАРОВА (ГРУДЕНЬ 2012 Р.)

У всякому жарті, як відомо, є частка жарту. Якби сучасний художник-жартівник, тобто – шаржівник, зобразив два обличчя Анатолія Дімарова, то він неминуче прийшов би до образу, що близький до тих двох Остапів Вишнів, яких зобразив О. Довженко. Анатолій Дімаров у своїх творах (як, до речі, і в житті) буває і жартівливим, дотепним пересмішником, але й обов’язково, чи й насамперед, дуже серйозним, із глибокою зажурою в душі письменником. Зажуру ту продиктувало йому оте жорстоке псевдокомуністичне буття, смак якого довелося відчути йому вповні; у багатьох творах він дав портрети цілої китиці таких персонажів, які в класичній літературі прийнято називати «втраченим поколінням». Про нього писали зарубіжні Хемінгуей («Прощай, зброє!») і Ремарк («Три товариші»), але й писав наш Юрій Яновський, зокрема в романах «Чотири шаблі» і «Жива вода» (інша назва – «Мир»). 

Інтерв'ю

29 вересня 2014

У Спілці письменників серед старшого покоління не було підлоти за означенням. Різне говорили, скажімо, про Остапа Вишню, Павла Тичину, Миколу Бажана та інших. Все це дрібниці у порівнянні з тим, що ці люди зробили. Вони через все пройшли, не втративши гідність, ніколи ніде не підводили, хоча були різні обставини, їх нещадно критикували. До них треба ставитися з поблажкою. Григорій Кочур мені сказав таке: «Були різні люди, але з різними людьми ми дружимо і тепер. Я знаю, що він часом неправильно говорив і чинив, не треба було цього робити. Але я з ним дружу, треба переступати через це все».

Олексій Довгий – нині сущий колос і колос української поезії. Водночас дуже земний (народився в селі і працював на ріллі) і космічний. Озброєний знаннями нинішніх реалій, він у найкращих своїх поезіях досягає філософської висоти й глибини античних мудреців.  Вишуканий лірик, Олексій Довгий, за словами Рауля Чілачави, «уміє просто, легко й елегантно говорити про найскладніші почуття,...

Проза

Усередині шістдесятих років я передрукував Степанові Павлище сім новел у кількох примірниках.  Дві новели автобіографічного характеру та п’ять новел «кафкіанського» циклу. По відбитці було в Ірини Стешенко, перекладачки й акторки, та Ірини Авдієвої, працівниці мінкульту, Анатоля Перепаді, близького друга Степана, в мене, а решту три забрав автор, бо більше сімох примірників моя портативна друкарська машинка «Еріка» не брала. Дуже можливо, що він також давав котрийсь із своїх примірників Ростиславові Доценку, теж близькому своєму приятелеві.

Поезія

ДОРОГА ДО КУЛІША

Крізь дощ вела дорога жорстко.

Але задумлива душа

Покликала мене до Шостки,

Покликала до Куліша.

 

Буває диво – це природа.

Бо раптом із небесних круч

Над полем, скупченням народу

3’явився сонячний обруч.

 

Він покотивсь до виднокраю,

Лишивши промені землі.

До нас минуле повертає

З Пантелеймоном на чолі.

 

Його зустрів на давнім полі

У колі друзів, земляків.

Гумор. Пародії

ЧИЖИКО-ПИЖИК

Той, хто дивиться пильненько,

Що б іще сказати зміг?

Де горілка, там Стусенко,

Де Стусенко, там і сміх.

 

НЕРОБОЧА СИЛА

Випив, закусив… Життя чудове!

Але думка блиснула мені:

Всі під Богом ходимо, панове…

Лиш не заважали б нам пані!

 

БЕЗСМЕРТЯ

Хай звучить ця істина не всує,

Кожен її змалечку хай зна:

Не мина, хто людям хліб дарує,

А мина – хто...

 


 

Репліки

Лист Твардовського до Феодосія Рогового
З приводу статті Петра Засенка «Дві струни на арфі тій…»
З приводу публікації Віталія Абліцова «Перші томи “Шевченківської енциклопедії”: що, на жаль, залишилося поза увагою авторів»

Стрічка новин

Подписаться на RSS

Летние курсы польского языка в Киеве от Study and Travel