Валерій Шевчук та Микола Вінграновський – літературні новобранці одного часу. Їх навіть не розмежовували ранні творчі інтереси, себто – поезія. Правда, кожен сам у собі скоро розбереться, як і кудою йти, щоб ще зовсім молодими стати Валерієм Шевчуком і Миколою Вінграновським. 

Було, є і ще буде безліч спроб пояснити, чим справжня поезія відрізняється від різного роду ерзац-поезій. Над цією проблемою, наприклад, задумувався Євген Маланюк, один із найпотужніших наших інтелектуалів.

У червні минулого року в Житомирі, коли відзначався день народження письменника Євгена Концевича, було започатковано Міжнародну премію імені Євгена Концевича.

Основою нової книжки прозаїка, публіциста і поета Олександра Балабка «Київ, Іринінська, Лифарям…» стали досі не оприлюднені листи видатного танцівника і хореографа до батьків у Київ із різних столиць країн Західної Європи.

Наприкінці минулого року редакція УЛГ звернулася до критиків і літературознавців з проханням назвати десятку, на їхній погляд, кращих українських книжок, які виходили минулого року. (До участі в рейтингу долучився і головний редактор УЛГ).

Фаховий моряк із доброю філологічною освітою – що ще треба для веселої літератури? Потрібен талант, аби з наявного в пам’яті життєвого матеріалу вибрати найяскравіші придибашки й зуміти переповісти їх так, аби цікаво було не тільки морським вовкам і шакалам, а й тим, хто про море має приблизно таке ж уявлення, як ваш рецензент. Не кажучи вже про океан.