• user warning: You have an error in your SQL syntax; check the manual that corresponds to your MySQL server version for the right syntax to use near '<> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 ) count_alias' at line 3 query: SELECT COUNT(*) FROM (SELECT title FROM comments comments WHERE .status <> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 ) count_alias in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/views/includes/view.inc on line 745.
  • user warning: You have an error in your SQL syntax; check the manual that corresponds to your MySQL server version for the right syntax to use near '<> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 LIMIT 0, 5' at line 4 query: SELECT title, 'comments_recent:block' AS view_name FROM comments comments WHERE .status <> 0 OR (.uid = 0 AND 0 <> 0) OR 0 = 1 LIMIT 0, 5 in /home/litgazet/public_html/sites/all/modules/views/includes/view.inc on line 771.

Віктор ПАЛИНСЬКИЙ, 15 липня 2014

ПРО КНИЖКУ ПОЕЗІЙ ІГОРЯ ПАВЛЮКА ПОЛЬСЬКОЮ ТА ДЕЩО ПРО ПЕРЕКЛАД

Ігор Павлюк завдяки Тадею Карабовичу, популярному польському поетові та перекладачеві українського походження, перепровадив свої вірші до польського пошановувача. Втіливши цей проект у книжці „Męskie wróżby” („Чоловіче ворожіння”), Wydawnictwo Episteme, LUBLIN, 2013, 64 str. Тобто Павлюкові суттєво додалося (бо ж – окрема книжка!) до майже десятка європейських і неєвропейських мов, якими перекладено його поетичні твори.

 Леонід ВИШЕСЛАВСЬКИЙ
Петро ОСАДЧУК, 15 липня 2014

ДО 100-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕОНІДА ВИШЕСЛАВСЬКОГО

Ще в далекі радянські часи, 1973 року, коли наше національне коріння, кажучи словами сміливого українського критика, підривалося всіма засобами землерийної техніки в руках відомої ідеології, Л. Вишеславський писав: «Как поэт я рос в среде украинских писателей, во всем опираясь на их поддержку. Хочу назвать таких выдающихся мастеров, как П. Тычина, М. Рыльский,      Л. Первомайский, В. Сосюра. Среди них был и Николай Ушаков, по праву возглавлявший весьма самобытную киевскую группу русских поэтов. Они учили меня культуре стиха и умению находить свое место в искусстве».

Богдан МЕЛЬНИЧУК, 15 липня 2014

ВІТЧИЗНЯНА ДРАМАТУРГІЯ: НА СЦЕНІ І ЗА ЛАШТУНКАМИ

Сподіваюся, Міністерство культури (а може й сам міністр), незважаючи на величезну зайнятість його працівників, усе-таки зверне увагу на цю публікацію і не тільки продумає, як провести фестиваль-огляд вистав за п’єсами сучасних українських авторів, а й стане його організатором-модератором.

Євген БАРАН, 8 липня 2014

МАРКОВІ ЧЕРЕМШИНІ НА 140-ЛІТТЯ

 Черемшина і Стефаник. Такі різні психологічні фігури. Такі контрасні літературні постаті. Такі розбіжні погляди на життя. І такі близькі, аж до несприйняття. Ця дружба-кара перевернула їхнє життя, змінила їхні долі, прирекла їх на дружбу-ненависть („Але Ви ошибаєтеся, коли думаєте, що я міг вплинути на т.Стефаника. Via facti – без ніякої причини ми вже від року взаїмно зреклися приємності до себе говорити, і той стан досі не змінений“) і дружбу-спокуту.

Сидір КІРАЛЬ, 8 липня 2014

 ТАРАС ШЕВЧЕНКО НА СТОРІНКАХ СПОГАДІВ ІРИНИ ЖИЛЕНКО ТА МИХАЙЛИНИ КОЦЮБИНСЬКОЇ 

 У родині М. Коцюбинської, як свідчать її «Книга споминів» ,  слово Поета звучало завжди, адже це був улюблений письменник її матері Катерини Яківни Бедризової, що походила з родини кримських вірмен. Особливу насолоду Катерині Яківні дарувало читання «Щоденників» Т.Шевченка. Саме з матір’ю шкільна золота медалістка, здавши документи на українське відділення  філологічного факультету Київського університету, вирушила пароплавом у серпні 1949 року до Канева: «Це була, – згадує М.Коцюбинська, – моя перша «особиста» зустріч із Шевченком. У книзі вражень відвідувачів я залишила запис – юнацьку клятву вірности Шевченкові й рідній культурі». Вірність і Шевченкові,  і даній клятві  служити рідній культурі М.Коцюбинська берегла до останку своїх днів, ніколи й ні за яких обставин життя не зрадила дану там, у Каневі, обітницю.

Василь МАРСЮК, 8 липня 2014

ДО 60-РІЧЧЯ ПУБЛІЦИСТА

Журналістська робота М. Владзімірського була невіддільна від його активної діяльності як координатора громадського комітету «Український Севастополь». У 2000 році за підтримки меценатки із Торонто Марії Фішер-Слиж він створює інтернет-портал «Українське життя в Севастополі» (http://ukrlife.org/), який щоденно відвідували і відвідують тисячі користувачів. Одночасно Микола Владзімірський став адміністратором сайтів газет «Кримська світлиця», «Незборима нація», «Флот України», «Наша Віра», кількох військово-історичних журналів та музею Лесі Українки в Ялті – всього більше 25 сайтів. Завдяки цій майже п’ятнадцятирічній діяльності в українській  мережі Інтернету він дав багатьом користувачам цілий масив корисної інформації.

Наталя ПАСІЧНИК, 6 липня 2014

Звісно, знайдуться розумники і запитають авторку цього опусу: «А як же Ви, пані?». І я посипатиму свою кучеряву голову попелом і промовлятиму майже нечутно: «дано мне тело, что мне делать с ним?». Зрештою, якщо вірити священним книгам, тіло є тимчасовою оболонкою, саркофагом духу, фізичною обителлю добра і зла. Наразі моє тіло мене цілком влаштовує.

Олег ЧОРНОГУЗ, 6 липня 2014

РОЗДУМИ НАД АНТИІМПЕРСЬКОЮ ПОЕЗІЄЮ ВОЛОДИМИРА РАБЕНЧУКА

«Я жив, коли пісні мої вмирали / й текли пустелі з українських душ»/ – оглядає поет ніби з космічної висоти свого 70-річчя багатостраждальну українську землю, щастю і волі якої присвятив сотні публіцистичних, поетичних, десятки прозових творів і документальних кінофільмів. В той же час антиімперська поезія Володимира Рабенчука пройнята непохитною вірою у свій непереможний український народ і в те, що  «… в Слово упаде імперський меч/ – Й розкришиться на дрібно-зерні друзки»./


У ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ ПОБАЧИЛА СВІТ КНИЖКА ПРО КРИМСЬКИХ ТАТАР

Сьогодні чимало синів і дочок кримськотатарського народу в умовах російської окупації знову змушені залишати свої домівки. Українське суспільство не повинно кидати їх напризволяще – ні тих, хто залишилися в Криму, ні тих, хто виїхав звідти. Колись, ще в СРСР, оборонцем кримських татар став генерал-українець Петро Григоренко. Сьогодні це справа честі Української Держави і кожного з нас.

Олена ЮРЧУК, 26 червня 2014

ПРО РОДИННІ ХРОНІКИ ВОЛОДИМИРА ДАНИЛЕНКА «ГРОЗИ НАД ТУРОВЦЕМ»

З перших рядків перед читачем постає Микола Хомичевський (Борис Тен), надалі зустрічаємося з Євгеном Концевичем, Валерієм Шевчуком та іншими. Цікаво, що автор не вдається до розлогих портретних характеристик, лише окреслює деякі деталі. Відомі постаті житомирського літературного істеблішменту розкриваються через власне мовлення. Від самого Хомичевського дізнаємося про його титанічну працю над перекладом «Іліади» та «Одіссеї», поневіряння по радянських концтаборах. Євген Концевич демонструє свій легендарний рушник і розповідає його історію, а Валерій Шевчук іронічно відгукується про жінок.

 Тарас Шевченко. Автопортрет зі свічкою. 1860 р.
Олександр СОПРОНЮК, 26 червня 2014

Я сів і написав про Україну, її землю, людей, Т.Шевченка, про все – мені близьке і дороге – і якщо комусь щось видалось не таким, – писав я, – то нехай… У такому-от дусі. За день потому мене закликав до себе доцент Олександр Гнатович Мукомела – він тоді виконував обов’язки декана факультету. На його столі лежав списаний моїм почерком папір. «Саша, це треба написати не так, – сказав він. – Сідай і пиши те, що я тобі продиктую…».

 Борис Грінченко та Володимир Самійленко. Чернігів. 1902 рік
Василь ЯРЕМЕНКО, 26 червня 2014

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ БОРИСА ГРІНЧЕНКА У ЙОГО ЧАСІ І СЬОГОДНІ

Програмова теза Б. Грінченка: школа дає не саму освіту, а лише засіб до її здобування – письменність. А справжнє добування освіти, на його думку, – це самоосвіта, самостійне читання книжок, усвідомлення того, що кожен учень має винести зі школи. Справа має стояти так, щоб після школи, ідучи в народ, кожний учень не розлучився назавжди із книгою, а був її провідником в народ.

 Тарас Шевченко. Кара шпіцрутенами. 1856-1857.
Галина ТАРАСЮК, 25 червня 2014

Він помер перед самим оголошенням «Маніфесту» про скасування в російській імперії кріпосного права. Коло його земної страдницької земної дороги замкнулося. Він виконав свою місію. І це   ще один доказ того, що  Шевченко був, є і буде для світу реальністю, яку треба прийняти як  проект українського народу і вищого розуму. 

Імперська Росія не скористалася з того задля  свого визволення з тенет імперсько-мілітарних стереотипів, надовго подовживши свій шлях до Свободи.

Інтерв'ю

8 липня 2014

Під такою назвою одна з центральних словацьких газет „Правда” 26 березня ц. р. опублікувала інтерв’ю словацького публіциста Владиміра Янцури із старійшиною словацької україністики 98-річним Миколою Неврлим – іноземним членом НАН України, який до відходу на пенсію працював науковим співробітником Інституту світової літератури Словацької академії наук у Братиславі, зосереджуючи увагу на історії української літератури та українсько-чеських й українсько-словацьких літературних зв’язків. Автор понад двісті наукових праць та понад тисячі науково-популярних статей. Головними ділянками його наукових зацікавлень є класична українська література (монографії про Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся), авангардна українська література 20-30 років 20 ст. та „празька школа” української літератури того ж періоду. Значну частину з них він публікував в українській пресі Словаччини, головним чином, в журналі „Дукля”.

Слід підкреслити, що в словацьких засобах масової інформації (включаючи аналітичні статті автора інтерв’ю) до останнього часу (до Майдану) переважали проросійські тенденції. Відповіді М. Неврлого, як і весь його публікований доробок, є виразно явно проукраїнськими. Інтерв’ю в значній мірі вплинуло на зміну поглядів словаків на Україну в позитивному напрямі. Нижче ми публікуємо це інтерв’ю повністю в перекладі зі словацької мови.

  У світі багато пишуть про доктора Миколу Неврлого як про барда словацької та чеської україністики. Декотрі його колеги-славісти стверджують, що у нього три душі: українська, чеська і словацька. Він, син матері-українки і батька-чеха, наприкінці складних, інколи аж пригодницьких мандрів по країнах Центрально-Східної Європи, врешті, кинув свій якір у Словаччині, в яку закохався. В її...

Проза

З житомирянином Геннадієм Білінсоном досі мені не довелось познайомитися, хоча ми з ним приблизно однолітки, отож за час мого п’ятнадцятилітнього перебування в Житомирі, можливо, десь і зустрічалися  – чи на засіданнях обласного літературного об’єднання, які вів тоді, у далеких 1980-х роках, нині покійний Валентин Грабовський, чи деінде на якихось літературних тусівках…

Ця книжка потрапила мені до рук майже випадково, але вже за якийсь час зрозумів, що не прочитати її не зможу: легке письмо, тонкий єврейський гумор, характерний колорит, упізнавані часові артефакти – саме той випадок, коли книжку справді хочеться читати, а не мусиш прочитати. Пам’ятаю, щось подібне відчував, коли читав «Рассказы по-бердичевски» Віктора Коржука – фотокореспондента бердичівської міськрайонної газети, з яким був трохи знайомий особисто. А ще в цьому ряду – «Записки сільського єврея» житомирянина, мого давнього колеги по журналістиці, талановитого письменника В’ячеслава Шнайдера – такий собі «український провінційний космос» з його містичними і колоритними сюжетами очима тутешнього сусіда…

І, звісно ж, як тут не згадати Бабеля... Певно, і Білінсона, і Коржука, і Шнайдера можна до певної міри вважати учнями знаменитого автора «Одесских рассказов». Водночас, кожен з них – безперечно самобутній автор. І, якщо сказати, що на малій батьківщині Білінсона називають «житомирським Бабелем», то, позичивши трохи (кєц) єврейського гумору, скажу, що це не буде таким уже й значним перебільшенням – принаймні, для Житомира…

Нижче публікується фрагмент із книжки Г.Білінсона «7.40 по-житомирски».

Поезія

УКРАЇНСЬКИЙ БОГАТИР

«Виходячи на сцену, я молився

за Україну. Тому й перемагав!»

Гумор. Пародії

ПАРОДІЇ, ЕПІГРАМИ

 

ІВАНОВІ МАЛКОВИЧУ, поетові, видавцеві

Хвалебних од Івану вистача.

Він заслужив пошану та повагу,

Бо, не зігнавши Янгола з плеча,

Створив для нас “А-ба-бу-га-ла-ма-гу”...

 

КОСИНУС ВЕРЛІБРУ

Млин заточеного в крик що є поклад:

виють з віддання рис

проділ в мурах за швом віднайшовши

край повітря де ноша птахів

жовта м...

 


 

Репліки

З приводу статті Петра Засенка «Дві струни на арфі тій…»
З приводу публікації Віталія Абліцова «Перші томи “Шевченківської енциклопедії”: що, на жаль, залишилося поза увагою авторів»
Молодій житомирській літераторці Марії Хімич

Стрічка новин

Подписаться на RSS

Летние курсы польского языка в Киеве от Study and Travel