Звичайно, спогади починають з моменту знайомства з тим, про кого згадують. Коли йдеться про Євгена Варду як українського поета ассирійського походження, то ця його унікальність потребує ввідної передмови історіософського змісту та деяких автобіографічних нюансів.

Грудневого сонячного дня минулого року, на свято Миколая-Чудотворця, відбулося освячення Свято-Миколаївської церкви, побудованої за заповітом видатного українського письменника Дмитра Білоуса на його благодійні кошти у рідному селі Курманах.

Оскільки розумом провидця засягав у ноосферу, то, природно, не обминув і планету словесності. Він знав і шанував українську літературу.

Хочемо ми того чи ні, будь-яке мистецтво завжди сприймаємо суб’єктивно, мистецтво ж слова, образне його дзеркало показує нам художній твір, побачений очима автора та услід за ним відтворений нами не самими кришталиками очей, а складною надчутливою лінзою — всією сукупністю притаманних нам знань, відчуттів, спромог, суб’єктивного уявлення про митця та місце його в естетичній ієрархії імен небожителів на Олімпі.

Не менш значущою в становленні особистості спасителя-Винниченка видається й деталь ініціяційного характеру – перший сексуальний досвід позначений семою необхідної (необхідної!) святости, недаремно в романі з’являється і своя Марія 

Нова поетична збірка Станіслава Бондаренка «Кирилиця київських вулиць»  об’єднує  чотири цілком самостійні, різноликі та різновекторні розділи. Кожен із них у цій поліфонічній книжці має свою внутрішню драматургію  й генерує власні естетичні цінності.